Про Блог
Майкла
Я народився в місті Ужгороді, в якому ніколи не жив. У довгих коридорах львівських гуртожитків я читав тих, кого назвали «втраченим поколінням», вивчаючи минуле, живучи теперішнім і думаючи про майбутнє, тому що це - єдине, що можна змінити.
Хоча б у цей день
Насправді не так часто на вулицях наших міст можна зустріти по-справжньому дорослих чоловіків з по-справжньому скромним букетом квітів у руках. В основному, в будні дні в них в руках немає нічого, якщо не рахувати газети, ключів і чорного пакету Гуччі. Але восьме березня – не просто день святково-вихідний. І це – факт, який викликає нерозуміння іноземних чоловіків і щиру мегазаздрість іноземних жінок, особливо працівниць дипломатичних установ на території України.08.03.2010 19:39
Реанімація
Каюсь, не бачив, як коронували Віктора Януковича. У реанімації був. По той бік нірвани, в ролі відвідувача. Хто побував у цьому відділенні, тому вже зовсім не страшно жити. Це пороговий стан, палата кошмарів.02.03.2010 08:54
Покоління Діснейленду
Покоління Діснейленду. Так американці називають покоління, яке отримало на руки дипломи в часи економічної рецесії і виявилось нікому не потрібним. Роботи немає. Я не знаю, як називається покоління українців, яке отримало дипломи в часи рецесії. Не тому, що у нас немає Діснейленду. Не тому, що для нас рецесія або економічний спад – це не те саме, що в Америці, бо скільки у нас було навіть не спадів, а обвалів. Початок дев’яностих, 1998 – коли долар з двох скочив майже до п’яти гривень, тепер коли з чотирьох з половиною скочив до восьми з половиною. І це безперервне очікування ще гіршого? Ні, я не знаю, як називається таке покоління українців тому, що його ніхто ніяк не називає. Нікого не цікавить це покоління, нікому воно не потрібне, бо роботи для нього все рівно немає і в плани воно ніякі не вписується, крім власних своїх, особистих, і своїх близьких та знайомих.23.02.2010 08:32
